Заздрість—це смуток з чужого щастя, або радість з людського горя.
Коренем заздрості є самолюбство. Ця страшна отрута спричинила перше вбивство, зневажила природу і осквернила землю; нищила церкви, породила єресі; перетворює людину в диявола.
Як іржа точить залізо, так заздрість — душу, що в ній загніздилася.
Як перемогти заздрість ?
1. Якщо будемо радіти разом з тими, кому заздримо, і разом з ними сумуватимемо про те, про що вони сумують, виконуючи заповіді Апостола: „Радуйтеся з тими, щорадуються, плачтезтими, що плачуть" (Рим. 12,15).
2. Не звертати уваги на тих людей, які посідають вище від нас становище у суспільстві, хоча мають на це не більше (а то й менше) прав, ніж ми; краще звертати увагу на тих, котрі не менше, ніж ми (а інколи й більше), мають право на краще становище, але насправді є у гіршому від нас. Перше веде до злості і заздрості, а друге змушує нас бути задоволеними нашим становищем.
3. Порівнюймо себе і свої досягнення не з сусідом чи другом, а з самим собою в якийсь термін часу. Погодьтеся: самому собі заздрити якось смішно.
4. Навчімося бути не тільки милосердними, але й радіти успіхами та щастям інших.
