Причина гніву: високодумність, пустохвальство, гро­шолюбство, переїдання і деколи гріх нечистоти4.
Наслідок: ненависть, ворогування, прокльони4, лу­кавство6.
Ніщо так не затемнює душі і ясності думок, як неопа-нований гнів, що проявляється з великою силою. З од­ним нам тільки наказано бути у ворожнечі — з дияво­лом, а до брата ніколи не май у серці злоби3.
Бо коли Бог є любов'ю'(1 їв. 4, 8), то зрозуміло, що диявол є ненавистю. Тому той, хто має любов, має Бога і, навпаки, той, хто має ненависть, живить у собі дияво­ла1.
Отже, якщо маєш на когось ненависть (бажаєш зла, не хочеш простити, не вітаєшся),—кайся або до Свято­го Причастя не приступай (1 Кор. 11,27).
Тебе тяжко скривдили і ти не можеш простити"}
Згадай розп'ятого Ісуса Христа. Тебе тяжче скривди­ли? Він серед страшних болів не тільки простив катам, але й молився за них: .Отче, прости їм, не знають бо, що роблять" (Лк. 23,34).
А ти у своїй злобі може замість „прости" просиш „зап­лати" своїм кривдникам?
Якщо не простиш ближньому, то й Господь не прос­тить тобі (Мт. 6, 15).
І ти про це молишся в молитві „Отче наш": „...прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим". Отже, завжди кажіть: „Я прощаю, Отче, щоб мені від Тебе мої незліченні фіхи прощалися"29.
З чого починається прощення ворогам? З усвідомлення, що найбільшим нашим ворогом є не людина, але ненависть, котру ми впустили до свого сер­ця. Вона роз'їдає нас і не дає нам жити4.
Ми покликані бути людьми любові, а не нена­висті.
Якщо ми зазнали зла, не поширюймо його далі, не шукаймо помсти і молімося за свого кривдника, щоб він змінився, усвідомив, що скривдив, та прагнув не робити більше зла, але жити по правді36.
Гарячковість не вважаймо, як щось маловажне. Коли ми розгнівані, деколи біси скоро відходять від нас. З тією метою, щоб ми злегковажили гарячковістю і накінець цю свою хворобу зробили невиліковною. Такий каже: „Хоч нервуюся, але це в мене скоро проходить"4. Коли ми роздратовані, погляньмо в дзеркало. Коли б розгнівана людина могла бачити себе в мо­мент роздратованості, тоді не було б необхідності роби­ти їй зауваження, тому що немає нічого найнеприємні-шого (гидкого), як роздратоване лице35.
Оберігаймося крайнього ступеня роздратованості. Нервуватися і ятритися на себе самого словами і руха­ми тіла, якби з якимось кривдником4. Як захиститися від гарячковості?
Приготуймося наперед, передбачаючи зустріч з такими людьми, що можуть нас рознервувати (Пс. 118, 60).
Може бути несподівано, але стараймося, щоб га­рячковість не вийшла назовні (не підходила вище гор­ла).
Якщо ми заслабкі, щоб не допуститися сварки, кра­ще відійти, аніж вислуховувати зневаги.
Приклад: Одна жінка, жартуючи, зізналася, що ніяк не може посваритися зі своїм чоловіком, котрий завжди уникає її, коли вона роздратована.
Примітка. Не досить мати солодкі слова для чужих, але потрібно мати також і для домашніх, щоб не бути поза домом, як Ангели небесні, а вдома — як пекельні30.
Чим нам шкодять — те служить на нашу ко­ристь.
Відомо, що декотрі люди, обсипавши кого-небудь лай­ливими словами просто в лице, кажуть: „Я такого-то доб­ре обмив". І це правда, бо очищуємося від гарячковості, коли терпеливо переносимо зневаги від інших"4. Як стерпіти образу?
Спочатку мовчанням, потім упокорити себе, потім молитвою за кривдників1.
Коли часом потрібне обурення, нехай буде уміркова-не і з розвагою1, щоб не впустити гнів до свого серця. Бо якщо він хоч раз впроситься, годі його вигнати, а якщо переночує, то переміниться в ненависть. Загніваний чо­ловік ніколи не визнав, що він загнівався неслушно.