Ліки проти гордості—покора.
Хоча б ми відзначались постом, молитвою, милости­нею або якоюсь іншою чеснотою, все те без покори роз­падеться і загине3.
Як м'ясо, не приправлене сіллю, псується, так і вико­нані добрі вчинки без покори легко псуються і пропада­ють.
Складові частини покори
Вважати себе самого нижче від усіх (Фил. 2,3).
Усі свої добрі вчинки приписувати тільки Богові (їв. 15,5). дРозум. волю, перце, тіпп — япьпт тебе ттиприв 1
Господь. Шо ти маєш своє?"4 ^
Що означає: вважати себе нижчим від інших?
Не дивитися на гріхи інших, але завжди на свої.
Постійно перед очима безконечної величі Божої усвідомлювати свою власну мізерність.
Як бути людям, які не бачать своїх гріхів? Рекомендується звертати увагу на те, які гріхи ба­чать у них близькі люди, в чому дорікають31. Початок оздоровлення в покорі. Коли думка не хвалиться природними даруваннями4. Що робити, коли хвалять?
Корисніше — мовчати31.
Не радіти і не насолоджуватися тим, але пригада­ти собі свої недоліки.
1) 3) Коли ти на вершку тріумфу і тобі з усіх сторін ап­лодують, умій також почути відлуння реготу, що його ти викликав своїми невдачами24.
Як чинити з нашими здібностями?
Покірно визнавати наші можливості, здібності, ними тішитися як дарами, які ми отримали від Творця.
Ревно їх удосконалювати, пильнувати і викорис­товувати для служіння ближнім34. Бо суть спасіння одна — любов до Бога і до ближніх31.
Ступені покори
Усвідомлювати свою малозначимість.
Терпеливо переносити чиюсь недооцінку.
Приймати з радістю зневаги і насмішки від людей, знаючи, що через це прощається гріх і цим догоджуємо Богові31.
Примітка: Намагайтеся втримати своє добре ім'я та честьі—це не суперечить чесноті покори, а є законним правом, а деколи й святим обов'язком26.
Терпіння задля покори
Господь знає неміч людини, що вона скоро підносить­ся, тому посилає їй скорботи, щоб вона ставала покір­ною і ревніше шукала Бога6.
Святий Ап. Павло пише про себе: „/ щоб я не згордів надзвичайними об'явленнями, дано мені колючку в тіло, посланця сатани, щоб бив мене в лице, щоб я не нісся вгору" (\\ Кор. 12,7).
Покірний не нарікає, коли трапиться з ним щось не­приємне. Він відразу осуджує себе, кажучи, що гідний цього, і не буде докоряти іншому, не буде на іншого пе­рекладати провину. Таким чином, те, що сталося, він зно­сить без обурення, без журби, з великим спокоєм, а тому не гнівається ні на кого і ні в кому не викликає гніву5.
Три слова покори
•Прости
Благослови
Помолися за мене3\
Покірний не бачить у собі покори. Він не може зловити покори і сказати: „Я покірний", але живе покір­но.
Чим більше святі наближалися до Бога, тим більше вважали себе грішниками.
Так Авраам, коли побачив Господа, назвав себе зем­лею і попелом (Бут. 18,27).
Покора знищує всі хитрощі і диявола, обеззбро­ює і проганяє його3\
Одного разу св. Антоній побачив усі тенета, які дия­вол розставив на землі. На запитання: „Хто зможе їх уникнути?" — одержав відповідь: „Покірний"'5.
Як здобути покору?
Так, як це буває у всіх мистецтвах, тільки працею і сталою вправою можна набути звичай покори1.