Лукавство (облуда) — це:
-перекручення правди, брехливе справдовування себе добрими намірами, безодня підлесливості, звичка брехати, підступна усмішка при викритті;
-лукавий запевняє комусь свою приязнь, але в серці плекає і підтримує безперервно вороже ставлення;
-хвалить когось у його присутності, але коли його немає, то ганить і очорнює.
Коли ця хиба є повною, дозрілою, виразною, вона тоді все в душі нищить.
Лукавий ніколи не перебуває в спокої, але завжди наповнений роздратованістю, підступністю, гнівом, завжди заздрить, жорстокий; хто його любить, над тим знущається; хто заслуговує на похвалу, тим мерзиться; хто робить успіхи, тим не задоволений. Одним словом — спільник диявола.
Горе тому, хто оточений підлесниками.
Підлесники — великі вороги наші. Вони засліплюють нам очі, не дають нам бачити своїх великих недоліків і тому загороджують нам дорогу до досконалості, особливо якщо ми самотні і недалекоглядні. Тому потрібно завжди зупиняти підлесників, які говорять нам підлесливі речі, або ухилятися від них.
Щасливий, хто оточений простими і щирими людьми, які не приховують правду, хоч і неприємну, викриваючи наші прогріхи, пристрасті, промахи.
Що лікує виразку душі—лукавство?
Часті падіння виправляють лукавих, даючи їм спасіння і незлобність.
Простота і щирість з корінням виривають лукавство і до дна лікують душу.
Хто є щирий?
Це той, хто поступає зі своїми ближніми відкрито, незрадливо і не підлесливо.
Подібною до щирості є свята простота. Це дитяча невинність, якої домагається Ісус Христос (Мт. 18,3).
