Захланність (грошолюбство)—корінь усього зла (1 Тим.6,9).
Кожна людина має право на приватну власність (дім, господарку, транспортний засіб і т. п.), яку любить, цінує та охороняє. Без приватної власності родина не в силі успішно виконувати свої обов'язки та виховувати своїх дітей.
Загальний спосіб набування власності — це чесна і пильна праця.
Ознакою захланності є надмірна прив'язаність до майна. А це видно зі скупості, байдужості до бідних, пригнобленості та розпуки при втраті матеріальних речей.
Захланність веде до:
-нещирості, лукавства, ненависті, крадіжки, заздрості, жорстокості, вбивства;
-виробляє в людині подвійне лице, подвійний язик і хоче служити двом панам „Богові і мамоні", що є неможливим (Мт. 6,24).
Ліками проти захланності є убогість духа і милостиня.
Знак блаженної убогості: коли ризикуємо втратити або втрачаємо матеріальне добро, і при цьому серце наше спокійне, воно здається на волю Божу, а уста можуть промовити зі св. Йовом: „Господь дав, Господь і взяв. Нехай ім'я Господнє буде благословенне!" (ІЛов. 1,21).
Спитаймо себе: „Як би ми повелися при можливій втраті матеріальних речей"?
Як зберегти душевний спокій, коли вас обікрали?
1. Злодія можна шукати, але уникати підозрінь на
кого-небудь.
2. Пам'ятати, що терпеливе перенесення втрати дорогих
речей рівносильне добровільній роздачі милостині.
