Я плачу... Я досить часто плачу... - 18 Лютого 2013 - Здолбунівська гімназія
Головна | Реєстрація | Вхід | RSSЧетвер, 08.12.2016

Меню сайта
ФІШКА - шкільна газета
Наше опитування
День туризму сподобався більше ніж у 2009 р.?
Всього відповідей: 307
Статистика
Здолбунів
Locations of visitors to this page
Головна » 2013 » Лютий » 18 » Я плачу... Я досить часто плачу...
Я плачу... Я досить часто плачу...
14:01
ПРО МУРАШОК
   Коли я зустрічаю своїх знайомих, вони щоразу питають: «Ти ще займаєшся благодійністю?». А після цього питання завжди звучить наступна, передбачувана мною, репліка: «Не знаю як ти так можеш, не боятися... Я б там при вході розридалась/розридався»... Я заспокоюю цих людей фразою, що варто концентруватися не на тому, що ці діти тяжкохворі, а на тому, що їхній шанс вижити дуже високий. А помирають діти і від грипу та пневмонії.

   Однак, я боюся... Я дуже боюся ходити у відділення онкогематології. Ви навіть не уявляєте – як я боюся!!! Я щоразу переступаю поріг лікарні і відчуваю як кров пульсує навіть у скронях... Не дивно, що коли сьогодні один тато взяв поміряти мій пульс – він був 81 удар, з моєю то вагою у 53 кіло!


   Якщо ви думаєте, що волонтер – це людина в бронежилеті, той, кому як обраному вдається його натягнути і не перейматися нічим, а лише боротися за життя і допомагати-допомагати-допомагати, то ви помиляєтеся!


   Ми слабші, ніж ви гадаєте.


   Я плачу... Я досить часто плачу...


   А як можна реагувати на таку ситуацію, коли ти точно знаєш, що от в цієї дитини вже нема шансів, а лікарі просто відтягують болючий момент розставання... НІ, поруч з цією мамою ми не плачемо! А як можна не плакати – втрачаючи дитинча? – НІ, ми не плачемо, коли стоїмо з останніми словами перед відїздом... до Господа. МИ плачемо вдома, біля вікна, біля гардеробу, в туалеті... Де завгодно, але тільки не перед цими батьками, не перед друзями, знайомими... Перед батьками цих хворих дітей наш страх може показатися лише на табло апарату, який показує занадто високий пульс.

   У нас нема ніяких бронежилетів. Як нема їх
 і у вас. І ми зовсім не обрані. Ми просто робимо щось маленьке, але кожен своє. Як мурашки. Несемо щось позитивне та веселе до хворих дітей навіть тоді, коли зціплюємо зуби від страху, а скули на обличчі ходять ходором.


   А в нас ще стільки планів, стільки роботи!.. Інколи здається, що нічого не робиш суттєвого, але дозволь хоч на мить зникнути комусь із «мурашок», зупиняється весь механізм нашої «машини-допомоги».


   Дуже хотілося б, аби чим більше людей долучалися до цієї «машини», вдягали на себе неіснуючі бронежилети і допомагали цим дітям...


   Станьте волонтером! Для цього треба стати просто сміливішими!


Контакти

Тел. 067 363 6667, 098 4526916
Переглядів: 534 | Добавив: zdsova | Рейтинг: 3.0/2 |
Всього коментарів: 0
Добавити коментар можуть тільки зареєстровані користувачі.
[ Регистрация | Вход ]
Друзі сайту
  • Ти можеш ВРЯТУВАТИ ЖИТТЯ ДИТИНИ!
  • Українські пісні
  • Форма входу
    Семінар по психології - 26.11.2010р.
    Матеріали семінару
    Пошук
    Календар
    «  Лютий 2013  »
    ПнВтСрЧтПтСбНд
        123
    45678910
    11121314151617
    18192021222324
    25262728
    Районний семінар учителів англійської мови
    Районний семінар учителів української мови
    Районний семінар учителів початкових класів
    Учнівська науково-практична конференція

    Copyright MyCorp © 2016
    Зробити безкоштовний сайт з uCoz